Сьогодні ми зібралися сюди
Щоб знову один одного побачити,
Щоб роздивитись Господа сліди
У даті,що хотілося б відзначити.
Нам всім Творець подарував батьків,
Чи, навпаки,- це ми їм подаровані;
Ми вплетені у полотно віків,
Правицею Всевишнього скеровані.
Великий Всемогутній мудрий Бог
Творив дива в далекому минулому,
І диво з див-єдиний шлях для двох
Своїх дітей, щоб всі про Нього чули ми.
Щоб дітям серед літа чи зими
Розповідали ми просту історію
Хто наш Творець, і хто у світі ми-
Маленькі діти Батька Неповторного.
Я славлю Бога за моїх батьків,
За приклад їх життєвий, за відносини.
Хвала Творцю, хвала Царю віків,
Я бачила любов з весни до осені.
Я бачила кохання мовчазне,
Терпляче, працьовите, задоволене
Усім земним, що пройде і мине.
Кохання вірне, часом дуже стомлене.
Я бачила кохання між двома…
Воно цвіло не фразами, а вчинками-
Вставало рано, ще коли пітьма
Та злий мороз ходили попід вікнами.
Рубало дрова і топило піч,
Пісень на славу Господа співаючи…
Ділити навпіл все - чудова річ.
Таке кохання вічне, незгасаюче.
Я бачила любов непоказну,
Барвистими словами не прикрашену.
Вона молилась палко замість сну,
Схиляючись над ліжечками нашими.
За осінню життя іде зима,
Вона сувора, часом – з хуртовинами.
Та холоду в серцях у Вас нема.
Ми щиро Вас вітаємо родинами.
Лютує лютий, але вірний Бог,
Якого Ви життям своїм звеличили.
Хвала Христу, що долю дав для двох,
За милість, що тече десятиріччями.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дякую. Дуже гарно. Справді: любов не "глагол", а ДІЄслово. Комментарий автора: Cлава Богу. Дякую за увагу, Світлано.
Надежда Горбатюк
2015-09-17 06:43:16
Гарно і зворушливо. Благословінь Божих всій вашій родині, сестро. Комментарий автора: Cлава Богу.Дякую, Надіє, за увагу. Наші батьки -чудовий приклад віри та мужності.
Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
